— 147 —

Москаля, выходивъ съ табору во траву. Паеовища п

було у Москалввъ. „Нема що наиъ битись зъ ними, та нвве-

чити людей, ватажки. ПерерВжмо имъ дорогу, що бь

н±где було ииъ роздобути харчьвъ; зъ голоду вони и безъ

бою вбддадутьсяи. Инжинеры взялися ковати ровы, що бь вбд-

вернути воду и лишити Москал%въ безъ неи. Такъ воно двя.

лося ажь по 7 день вересня; а въ сей день Татаре привели

полоненыхъ козавбвъ. Козаки пов±дали, що вони йдуть съ

Хмельницкимъ поиагати Шереметеву. „Сап ХиедьницкТ

и старшина, говорили козаки, рада бь були поеднатися съ По-

ляками, та посцбльство не хоче ; задрисягдо битися за Моска-

Л'Ьвъ до оетанку.

ворадивъ лишити уею Btxory и гарматы,

що бь держати Шереметева въ заневавъ тод±

на провасницю, одначе вбнъ перембгъ себе; вел±въ, що бь его

водили пбдъ руки;. цровасниця трясла его а вонь все таки

кермувавъ вбйскомъ. взявши Ебнницю и чимало

панбвъ, вырушивъ проти козакбвъ.

уп.

Гетьманъ повагомъ простувавъ• во Гонча-

ри0'Ь. Зъ нимъ буди ирихильники гадяцкои R0MiciH,

и Л'ћсницвш, выгнаный зъ рады по царскому

HaRa3Y. Носачь ановъ приставь до нихъ. Полковники и сотники

нар±кали на переяславеку умову и не хотЬли битися. Про-

стыхъ козакбвъ кидало въ холодъ вбдъ однои думки про бра-

тане съ Поляками. Гадяцка уиова, явь в±домо, заводила мВжь

козавами шляхту и черезъ те зрывала козачу рбвнбсть. Тымъ-то

однй выхваляли гадяцку умову, а друга гидува.ли нею. У Ю-

не було нестеменного характеру; вонь лютувавъ ва Ше-

реметева, реметвувавъ и на царя за те, що въ Мосвв± не за-

довольнивъ его просьбы, одначе вонь все ще вагавея сюды

й туды; воспбльство кляло Полякбвъ; старшина гидувала Мо-

скаляии. Черезъ таке ваганв и в5йско козаче мовь и рушало:

Mocka.ut були вже въ Чудной, води арибувъ до

мфсточка Слободища.

Дня 7. вересня и Поляки пбдойшлн до Слободища. Ко-

зацве вбЙСКО, стояло на взгбрю, 66дя поруйнованого Слобо-