— 152 —
в воругвы. Татаре, мовь тй круки налетЬли сгЬдоиъ за По-
ляками и почали грабувати усе, що повалоея. Москал% вббрали
останнй силы, выбили ворогбвъ зъ свого обозу, и таки дошлен-
талиеь до гаю и почали тутъ обкопуватиоя. тод'ь ЕблБкасотъ
возакбвъ вырвалвся зъ московского обозу и пошли на втЬкача ;
але Татаре кинулися имъ на здогбнъ и вс±хъ ихъ uepeHt-
вечили.
Татаре забрали соб± карету Шереметева а въ чимало
еобол%въ, золота и ср'Ь6ла. 110.ияки могли говорити, що вони
ио6'Ьдили; та тбдько ся поб%да и имъ дорого коштувала, ба-
гато позбулиея вони людьми, а ще 66льшь кбньми. Шереме-
тевъ подавея до 11ятки. 11оляки вырядили туды съ Констан-
тиноль Вишневецкимъ вбд#лъ вбйска, що бь тамъ перестрћвъ
Шереметева.
Вырядивши Дорошенка до Любомирского, въ козачому
табор•Ь все ще вагалися и гетьманъ не тяиивъ, що ему дВяти.
Коли жь црийшла зйстка, що 11оляки потрощили МоскалВвъ,
и МоскалЬ овинилися въ безвыходнбй облоз±, тодЬ козаки по-
бачили, що Поляки взяли гору и що неминучо треба погоди-
тися зъ ними. Вони вырядили застуиникбвъ до Чуднова, що бь
зложити мирову съ Потоцкииъ.
Паны, зустр±вши козачихъ комЈсар'Ьвъ, пыталися: „Зъ я-
кои речи вы, козаки, пбсдя гадяцкои умовы, зновъ пристали
до Москвы?“
„Козакамъ вбдаоввдали R0Micaph, не вгодна гадяцка
умова черезъ те, що король надавъ шляхоцке звана лишень
де-не-якииъ, а вншимъ не давъ. Отъ останнимъ и стало ври-
кро на таку вербвнбсть• иомВжь своихъ вобратыибвъ. Одна
бачь стали шляхтичами, а друга н“ь. Ото жь 36 зла останвй
и дристали до МоскалВвъ.
„Отсе саме свђдчить, мовили паны, що руске ЕНЯЗЬВСТВО
противне козацкбй воль и правамъ. Тымъ-то мы лишимо вамъ
yct вольности, якй. положено на гадяцкбй умов5 а руске кня-
зВвство скасувмо. Усе вбйско и запорозке и городове укра-
иньске нехай ирийме гадяцку умову, нехай тримавться неи,
а вбдъ Москвы вбдречеться на вЬки, и що бь будо на пого-
тов± Быходити на вбйну, куды казатиме король.“
Лишити гадяцку умову, скаеувати русве кня"вство, се
еначидо спсуватв саму душу тои умовы. Для Поля;бвъ руске