— 167 —

прибувъ на раду, невный, що гетьманъ и стар-

шина вже туть; але ихъ не було н%кого. Козаки доставали

звычайно въ кругъ. Бенёвского ввели въ кругъ и посадовиди

на ослонђ. Усь показували ему ознаки цошавованя.

„А де панъ гетьианъ? насаивередъ спытався

— „Ваша милость

а— заступаете короля: коли кажете по-

кликати его, то вонь мусить прийти. ибславъ во

гетьмана. прийшовъ: зъ нимъ прийшли и полковники,

Гетьманъ знявъ шапку, вклонився на чотыри боки и всту-

пивъ въ кругъ. Тутъ положивши на землю шапку, а на неи

булаву; промовивъ, що гетьманувати. Да.Л'Ь вонь

мовивъ: „По воль Божбй и по вашому бажаню вы пригорну-

лися до нашого природженого державця. Теперь, що бь не

було у насъ московского ладу, король вырядивъ до насъ свого

заступника, завести у насъ ладь. Д

державъ довгу промову, выхвалявъ короля,

ганьбивъ Москал±въ и скбнчивъ оголошенамъ всепрощеня вбдъ

короля и Речи-Поецолитои. Козаки гукнули: „Слава Богу и ко-

ролю нашому ласкавому. Все дихо сталось у насъ черезъ стар-

шину, вона ради власнов користи обианювала насъ. Мы теперь

бјдемо вврныии королеви, и хочь бы рбдный батько иустився

баламутити, то й его вбемо

оголосивъ, що увесь ладь, заведеный Москалями,

йде въ нрЬвець; король ставить новый урядъ вбйсковый и за-

тверджув на гетьмана Хмельницкого: взявши зъ земл±

будаву, вонь доручивъ аи Хмельницкому, дальше затвердивъ

на обозного Носача и доручивъ и вму булаву.

Козаки радо повитали Хмельницкого.

— „Теперь, мовивъ ход±мо до церкви та водя-

куемо Богови и нехай усе вбйеко заирисягне на короля.

„ Yct, УС'Ь заирисягнемо! гукали козаки. Прийшли до цер-

кви. Протопбпъ Мужилбвскт (знаменитый свого часу ученый

и письменникъ, вонь писавъ, хочь и по польски, але проти

латиньства) свазавъ проповђдь. На аналою середь церкви ле-

жало розгорнене и передъ нимъ заприсягали козави,

промовдяючи присягу за писаремъ. Козаки вддр±калися вбдъ

Московщины и клялися бути вгЬрными королю.

Съ церкви запросивъ до себе на 06'Ьдъ Бе-

Нёвского и товаришЬвъ, ОбЬдъ бувъ веселый и гучный. Палили