— 169 —

ралися въ Украины; 60 вбйско заворозке съ цвлою Украиною.

не во.тЬе дал•Ь перебува*и подъ рукою царя в пристав пбдъ

руку Польского короля и до своди вотчины Реча-Посполитои.

наисавъ листь до Сомка, усов±щувавъ его покоритися

и похвалявся на смерть вго поварати, воли не послухи. Рааоиъ

съ тымъ YBiBepca.u0Mb оголосивъ, що СОМЕО зраднивъ

и наказувВвъ, абы нВхто не слухавъ его. До Переяславфвъ

выслали особливый зазывъ, що бь вони встали и воли Москал'Ь

не выберуться вбдъ нвхъ во добрбй воль, то бь повырь-

зували ихъ.

ПОЛЕВ прилуцкТ, миргородскТ и прямо вре-

влися запрвсягати Моекй и оповВстили, вона за Хмель-

ницкого и за зъедване съ Польщею. Черезъ• се гетьиавъ нава-

завь симъ иолваиъ, що бь вони разомъ съ частиною волвбвъ

чигириньсвого и кан±вского пильнували пригорнути до вокбр-

ливости королеви останнй водки.

х.

Сомво на Л'Ьво6ережу прочувши, при-

ставь до ПольщВ, скдвкавъ раду въ Переяслав'Ь и yc0BtI!Y-

вавъ триматися Москвы. Рада выбрала Сомка за наказного

гетьмана: вбнъ не гаячись вырядивъ послбвъ въ Москву. Въ

МосквгЬ й доси не Адали, ява доля постигла Шереметева ; до-

в±далися вбдъ Соиковыхъ гонц±въ. Сомно нареЬкавъ на Шере-

метева, вьщувавъ погибель Украины и благавъ швидше яко

мога вырядити вбйско московске. полвовникъ Ва-

силь Золотаренко те жь не пристававъ до Слободищаньсвои

ужовы и стоявъ за царя. Полки и затя-

лися проти Москвы: головнымъ ватажкомъ сего змаганя бувъ

полковникъ Федбръ Жученко. МВсточка и села

сего полку зазброидися. . полковникъ

и сотники сего полку мовили: „Намъ все едино: чи Ляхъ, чи

Москаль; хто переможе, до того мы й пристанемо.и Теиерь

вже Москва не мала тои ваги, явь за Пушкаря: тод% 6'Ь вва•

жали сильною; теперь, коли иотрощено Обля Чуднова, не

було над“ на аи силу. Та й нарбдъ доволђ вже

вокоштувавъ лиха вбдъ Мосвадјвъ, натериЬвся вбдъ