- 160 —

муть Цыцура зутвнявъ... И вань вбнъ чимало лиха вавоивъ !

Забер'Ьть у него душу... Та хочь бы въ него було не одна,

а суо душь, усВхъ заберуЬт

11оляки любувалися журливымъ духоиъ московского ва-

тажва и вго ростукою. „Отъ, говорили вони: гляньте1 Се той,

що колись трохи не на сане небо вбдилигувавъ, а теперь

Про князя Козловского сего имъ не можна було

промовити; вонь си$въ мовчки, и своимъ суворымъ ввдомъ

наводивъ ва шановавв до себе.

Татаре ве вгаиувалися: побравши зъ московского табору

козакбвъ, вся орда пустилася нарькати: „Наша здобычь про-

падав! гоион±ли вони. 11оляки ласкав“ша до Москальвъ

своихъ ворогбвъ, до насъ. Сколько мы працювали, якъ

перемучилися, скбдько крови пролили, а вань хочь бы були

дали облуиити таббръ. Вже коли не вно .соболе-

выии, то хочь бы овечими Футрами мы тамъ поживилиоя.

Було бь чбмъ вбдъ холоду захиститися.д Мурзы прийшли до

польскихъ ватажкбвъ и мовили:

„Выдайте наиъ оббзъ Моска."въ, а то солтанъ Нура-

динь напише до солтана Калги: у него 30.000 вбйска, и стоить

вбнъ на иехЬ

Гетьианы силувались вгамувати Татаръ и вырядили 500

чоловВка н±иецкихъ пђхотиньц%въ вартувати коло мосКовского

обозу. А тыиъ часомъ и польскВ жовн»ы заходилвся рем-

ствувати: „Яка жь отсе нагорода за нашу працю, раны, голо-

днечувавв и нужденнбсть! гомонВли вони. Мы спо$вались, що

принаймн%й намъ буде оббзъ

Гетьианы скликали раду. „Намъ, хочь бы що, а треба

оберегти оббзъ вбдъ всякого нападу. Памятаате,

що сталося зъ вбйскомъ Ракочого Оля Чорного Острову: воно

ибддадося на ласку Полякбвъ, а потбмъ Татаре усЬхъ ихъ

полонили. За для польскои се соромъ! Мы водо“

брали у Моска.тЬвъ Зброю,

— се буде за надто огидливо при-

пустити Татаръ р“ати не зазброеныхъ людей. IIo

ству и ради власнои шанобы мы повинна оберегти МоскалеЬвъ

и јровести ихъ до безиечного мВсцяИ. Инша суиеречили гово-

рячи: „Шкода и орду ображати; вона не вбдмовить

намъ запомогою при дихбй За всь шьсть лЬтъ вбйвы

Татаре були безъ хлђба, безъ захисту, безъ платн±, разъ-ло-