— 166 —

отолосввъ свасовавнив ус•Ь розворядки починеий въ воль мо-

сковского уряду и доручивъ булаву. Рада не вбдважв-

пася змагатися, та й приводу на те не було. Але не минуло

й дня, явь дочувся, що простй козаки хвилюються ;

вони гомон±ли: „306рали раду въ хай, таиъ була сама стар-

шина. Сего въ роду, въ В'Ьку не бувало, що бь на раду не

пускали вбйсва! Се вже старшина щось проти вбйска не добре

гадав ! и

Бенёвскому мимо B0.ut виавъ на думку безталанный во-

нець гадяцкои рады: тохЬ простй козаки, гадаючи, що стар-

шина чинить на перекбръ бажаню черни, побили значныхъ лю-

дей. Що бь не сталося и тутъ тавъ само, гадавъ

потр±бнымъ, скликати „ЧорнуД раду, що бь вона затвердила

уиову съ Поляками; та ще треба, що бь усь коааки запри-

сягди на короля. и полковники почали змагатися

проти сего.

Що бь ты знавъ, пане мовивъ гетьианъ : що

воли мы зберемо теперь чорну раду, коли въ КорсунВ ярма-

рокъ — и народу сила, то и мене и старшину и полковникбвъ

и тебе, пане червь знВвечить.

— „Я уповаю на Бога, мовивъ БенёвскТ: и певный, що вы,

пане гетьмане, даренно жахавтеся. А безъ чорвои рады ЕЬчого

не воемо.

хомвъ змагатися, але не давъ

ему говорити и промовивъ :

— „Забувъ, пане гетьмане, про свою об±цянку

— сдухатися

мене.

ХмельницвТ замовкъ: ему прикро було на себе самого,

що выявивъ несталбсть своеи вдачи. Проти скликаня чорнои

рады вмагалися не только козацкЙ урядники, аде й Поляки,

що буди тод'ћ при Бенёвскоиу. стоявъ за свое.

Въ не$ло 21. листопада зббрали чорну раду въ Корсунв

на майданеЬ, проти соборнои церкви св. Спаса. не

пбшовъ на раду. Полковники аббралися до гетьмана и соб'Ь не

хотЬди йти на раду. Нехай, говорили вони, самъ иде

туды, воли ему треба було тои рады. Нехай покоштув, що ему

вазатнме чернь. Полковники таились вбдъ Бенёвского, що не

пбдуть на раду и пбслали до него зв±стку, що рада зббралася

в вовавн чевають воролђвсвого заступника,