— 172 —

Сопо хватався забезаечити себе и просивъ у царя нагороди

за свою ирацю; 60 за останню вбйну вбнъ иотерп±въ великихъ

выдаткбвъ и дов±въ до руины власна маетности. Квашлячися

до гетьманованя, Сомво бачивъ, що воверекъ дороги вму сто-

ить Золотаренко, тыиъ-то вонь наговорювавъ на него и до

дяка Авин"ва про Золотаренка писавъ таке: „ТОО якъ во-

рогъ налягавъ на насъ на лВвому бере", я кбльва разбвъ

писавъ до н%жиньского полковника, а вбнъ нВ Переяславцяиъ,

нь Чернигбвцяиъ жаднои запомоги не подавъ, черезъ що во-

роги ходили ио сврбзь, де хотвли; де имъ подобалося

таиъ и руйнували, не сподьваючись звбдкбдь соб'Ь боязни.

И теперь той ПОЛКОВНИЕЪ тинявться нВ сюды, H'b туды и ио

царскому наказу нВ разу не повхавъ.“ Разомъ Сомко нарв-

вавъ на Ромодановского за те, що не давъ Украин± жаднои

завомоги тодЈ, явь напали вороги изъ за Дв±пра.

М.

Ц'Ьлу весну 1661 р. на Украинв только жь и робили, що

втихомирювали колотнечу и прииушували людей до ибддань-

ства цареви. Пбсля рады въ БыковВ, Косоговъ взявши

С'Ьмь тысяч±въ московскихъ ратникбвъ та два тысячВ Укра-

инфвъ, рушивъ на иолкъ, а Сомко ибшовъ на

Остеръ. УкраинцВ, жахаючись московскихъ ратникбвъ хвати-

лися повинитися : мьсточка и села поддавалися царскииъ вов-

водамъ и Сомкови и не зиагаючись вызнавали царску власть :

Равомъ повинна були вони вызнавати Сомка за гетьмана

на той часъ. Отсимъ робомъ Соико выготовлявъ соб% ту

ибдвору, що бь якъ збереться рада, такъ заявити, що нарбдъ

вызнавъ вже его за гетьмана. Разомъ вбнъ вильнувавъ пбддо•

бритися и подъ царя: вднъ ибдгорнувъ подъ вго кориигу

Остеръ, Верем%евку, Жовнинъ, ИрклЊвъ. Въ Кременчузв вы-

брано на полковника Кирила вонь приставь подъ

царя и благавъ не доводити до руйнованя; просивъ Сомка —

затвердити вго полковникомъ и дати вму ознаки полковницкого

уряду: шестоп%ръ и литавры. Въ Кременчуз± се въ перше ще

заведено подвовника и Кременчугъ зробився полковымъ

стомъ. полвь ибддався Косогову; Жученка всадили,