— 168 -

въ гармать, пили за вдоровде короля и королевои. Полковники

подпивши, выхваляли короля, особливо королеву. „Вона ваша

матв1В гукали въ наущуваня Бенёвского.

„Дивно, що отсе наша чорна рада вбдбудася съ такою

вгодоюз мовивъ дехто.

Бенкетували трохи не цВду ночь. Въ ранцеЬ вновь скли-

вали раду. кааавъ вычитати привилеь, якй по га-

дяцвбй умой вдобувало соб± вбйско запорозке. Не було ли-

шень речи про Русне княз±вство. Козаки вильно въ увагою

одухалв, а потбмъ вагомон±ли :

— воли бь бувъ ще йкъ гетьианувавъ,

отавъ выраано вамъ вычитавъ, та розжувавъ наиъ, то воно бь

и не сталося отого лихолвтя.в Не добрыми словами помянули

Выговского !

— дехто намовленый Бевёвскииъ ставь выиагати,

Дал

%що бь писарь Семенъ воложивъ писарску шечатку

и що бь доручити Павлу Тетерћ. Гетьманъ, памятаючи обВ.

цянву слухатися Бенёвского и собВ озвався, що бь на тисар-

ство осадовити Тетеру. ПОЛВОВНИЕИ не вбдважилися на супе-

рьчь. прийшовъ на раду, нвчого не вбдзорячи,

н отся перемВна була для него великою неспо$ванкою. Мовчви

положивъ вбнъ печатку, а доручивъ Тетер± и про-

мовивъ, що зъ волЬ гетьмана и полковникбвъ тетерь Тетера

писарь вбйсва запорозкого. Тетера те жь-бы-то не спод±вався

на ввсарство и мовчки взявъ печатку, а трохи згодя промовивъ:

— „Вы в±даете, що я бувъ посломъ до Московского царя

и въ МосввгЬ дов±дався, явого диха замышляе царь на Увра-

иву. Коди у вбйсву заворозкому звовъ выникне зрада нашому

природженому державцеви, то я не хочу ввати не то що ва-

шов печатки, а нав±ть Украины. И

— „Не приведи Госаоди! гукнули возаки, що бь мы гадали

про ворохобню, або про ирихильнбсть до царя. Ты, паве Те-

теро! вапучуй н въ усему доглядай молодого пана гетьмана.

Мы на Тебе сиодђваемося и тоб'Ь доручавмо и самыхъ себе

н своихъ жьновъ, и дВтей и худобу нашу.“

Ковави приставали, не змагаючвсь, на все, чого хот'Ьвъ

Тод± вбдъ гетьиана и вбйска запорозкого пбслали

буди листы до Борятиньского и Чаадаева и въ Переяславъ до

воеводы, що бь вони въ усВиъ иосвовскииъ ВОЙСЕОМЪ выби-