— 52 —

— ОН, иасивай, ничога ни 'твичай, а тоя уремя змадчм, и бу-

дишъ съ коноплямъ!— (БЈльск. у.).

Кости вытрису, мяса продамъ (приговоръ, когда пеньку мнутъ).

Конопельки упирдйвы.

ЗяшВзная нядђдя. Пиридъ Пакравомъ пажьви ни мачи: крјцка

будить .

Удавайся, пинка, мякка, явь якъ кужиль.

Задавайся, пинька, бјдая, валакнистая!

Саха корьмить, пинька таваръ плотить.

Када баба набареть пудъ пасканьни, дня за два и мычитца у

кармани.

Када няньку прададуть, ноу на деньги.

Спить, нкъ мужикъ пяньку прадаУши.

У кога канапельки, у тота двайнаа кап“ка.

Мужичекъ, мужичекъ, маё сердичка, ня сгЬй ты канапедь

ни зорнушка: канапедьки брать мао ручки балять. (Баба совјтуетъ

мужику (Аять день вуЬсто коноиди).

Якъ атхаживать канапельки, када яны заупирУють (буквально

«закапризничаютъ, заупрямятся, не залюбивъ чей либо сурочли-

вый взглядљ или сурочливое слово»).

— Атхаживай канопли такъ! иди у Л'Ьсъ, зднри липавую палку,

скинь адёжу далоу и галэй абуЬдь на тэй падачви вярьхомъ (якъ

мальчишки 'Ьздють) пу мажи канопли,

—6ей липинкаю тэй па

—«уставай! уставайтя, канапельки,—ня упирывайтя!»

канопдихъ:

Кь заутриму, якъ «плесь» (всплескъ волны) успырхуть... А

ня будишь атхаживать, у другей разъ будишь свить.

Если хто сказить дурноя слова, 2, З нядђли паупирУють вана-

пељви.

Корова.

Карова—утарая мать.

«КароУка сварилась».

Раекъ (тоже).

«Када «пярвостинка» телитца, вядуть яе у избу, надивають

на рати «мяшокъ» (намётку), покамјстъ потеряется».

Варятъ кашу (молозиво), густое молоко, какъ ябшня, беруп

«вјчечко», у «Вчечко» кладутъ С'Ьнца, ставать на столь; ядуть

молозиво, Богу молятся.