др. ШАН ФРАНКО

кавдять Hiiki тонкости aHi докави; тх

груба, пЕймЈтивна, хоч i порушить

ся в рамах церкви. YHii бачиио хиба сл:ди,

аде не чуемо найменшого подиху то: боротьби, що ведаи довкола

Hei. ABTopiB i Тх cuyxagiB ц:кавлять чу-

деса; но ва се 1х обертае ся в TrcHiM крувт кон-

морајй, можна скавати, в крут десятьох

а паетирське 60T00I0Bi6 вводить ся до даваня „постраху

ського“ i до у[йинень, щоб люди не жалували давати духовному

Аде що 6 справд: нове i цТнне в тих i по-

ученях, так се Тх нова — проста, народнж, в мадяривиаии i по-

вживаниии в в закраскою

вого диядвкту, декуди в невеличкою церковщини, не

як й можна будо чути в устах i с:дьських гра-

иотйв. А надто cuoci6 Автори наших рукопиених

B6iP0k не перекладають дословно сво:х жерел, не перепи-

вують дословно CB0ix Кождий i3 них бере Bi свого

TiIbk0 основу i перероблюб, ii по свойому, один

YHtBapcbk0i, Теслевцьового i Тухдянсько: по части черпають i3

жеред, подають то про те aHi одно

не згоджуе ся в другим дословно, а ввичайно пере-

pi6ka сагае далеко дальше по ва

й саму piq. Видно, що автори трактують CB0i теми B0BciI не

як akiCb а по просту як niTepaTypHi теми i обробдю-

ють Тх силкуючи ся поиеред усего надати по BM03i

яркий кодьорит. CTapi i пророки, Греки

i Римляне, i cbB8Ti говорять тут зовс:м так як Карпато-

pycbki уживають ix характерних 3BopoTiB i повед:нок.

Пригадаю поводжене Йосифових братјв у (Памятки 1,

168—172) i 1х характерну промову: „

ми сини Якова—

оже- сте чувади про него“. Пригадаю i3 Валаамом, де

в сказано по проету, що Мадиянтти покликали

його на а в уже скомпоновано лист до него

короля (Нам. 1, 258, 260) на B8ip в TiM caMik род:

дипльоматично: переписки подано: в „AnekcaHlpii“.

Бо й належала до тих TBOPiB, в TiH caMiM

час:, в kimxi XVII i на початку XVIII в. мали широку поцу-

MpHicTb на нашЈй територи:•, i вона буда перероблювана таким

самим методом. Мй маемо рукою Taki одну

8 Угорщини (див. додаток XI), а другу иомй1(ену