— 178 —

ййьскоиу богослуженю вбди•Ьны, що не походилв на ихъ ста-

росв±цка московска звычаь; вони ненавид%ли та вбдм%ны и на-

турально лютували на те, що було ииъ ненавистного.

Досить було Москалеви сиостерегти, що Украинець хре-

ститься „вроклятою щепоткоюД и вонь вже вважавъ его наче

нев±рвого. Отъ же, не вважаючи на те страшенне лихо, яке

потерв%въ нарбдъ вбдъ московского вбйска и во-

вводъ, не вважаючи на безиерерывнй зажаленя царю на без-

путства и насилв ратникбвъ — урядъ разъ-ио-разъ

просивъ Москву ще ббльшь вырядити вбйска на Украину: се

певне и ясно показувало, що Украину ири Московщи" можна

вдержатв только силою. Ц'Ьлкомъ що иншого. було шершиии

роками посля 11ереяславскои умовы зъ Богданомъ 1654 р.

ТОО козаки у зъ московскими ратниками добували ио-

6'Ьдъ. Тодћ не Москвою була сильна Украина, а навиаки Мо-

сковщина була сильна силою и славою Украины. Теиерь на

козацтво найшла пошесть, розауста и руйноване. Чимало було

людей, що шуеали соб% талану, пбдбурюючись до московского

уряду и н±кому такъ не пощастило, якъ ньжиньскому прото

попови Максиму Филимонову. Се черезъ те, що н±хто зъ Укра-

инцђвъ не бувъ такимъ подлизою и Н'Ьхто такъ радо не до-

птавъ украиньскй права и вольности, такъ не вильну-

вавъ, якъ протоибшь Максииъ Филимоновъ, що бь въ конець

пбдгорнути Украину ибдъ московску кориигу и вришодобити

до иншихъ московскихъ краинъ. На початку

1661 р. Максимъ иодався до Москвы; тутъ за подмогою боярина

Ртищева настановлево его ввископомъ мстиславскииъ и оршань•

скинь и иреиоручено вму Вже не

безъ того, що Максимъ, ставши епископоиъ Методовмъ, сиодЬ-

вався згодя досягнути и до стану.

неирихидьный до Москвы, за що не хотьвъ ломати сиокон-

вьчного звычаю и приняти посвящена царгородского

вбдъ московского. За се Москва не хот%ла вызнати

вго за и вырядила до ki6B8 обдарувавши

вму грбшми и соболями. На харч± вму дано 6.100 р. а 14 ты-

сячЬвъ приворучили диу вбдвезти на платню ратникамъ и на

заводины иочты. Окрбмъ того ему дали ще грошей вбдкувову-

вати падь Москву тыхъ, кого вбнъ вызнав его

прпятель иротоибиъ Семен'{ писавъ въ Москву таке: „Багато