- 197

вго права и вольности. що годины бувъ на поготовћ ври-

стати до Московского царя; але що годины и вбдр%кався вбдъ

сеи думки: вго вбдвертало вбдъ Москвы змаганв ев, трима-

тися осоружнои за для Украинцђвъ — останньои иереяславскон

уиовы. У не було такого самостбйного розуму, котрый бы

зум•Ьвъ зъеднати розумъ другихъ людей и повернути ихъ до

однои меты. У козакбвъ, на лихо, за надто багато було рб-

жныхъ не однаковыхъ ирямовань, несталости, а головна р%чь,

за надто ворогованя помВжь себе. Черезъ те Хмельницкому

не можна було зрозум%ти, чого бажае козацка громада, чого

жде, на що сподвваеться нарбдъ. Хто ра-

дивъ годитися съ Поляками: таку пораду найббльше подававъ

Тетера

— (за Богдана полковникъ, а за

выбраный на генерального писаря). Тетера незабаромъ зр'Ьвся

писарскои посады. ЗМздивши въ Польщу, вонь здобувъ тамъ

на титуль полоцкого стольника и вернувся на Украину зъ на-

казомъ вбдъ короля, подстерегати поведена козакбвъ. И иншй

стар%йшины радили те жь сане; але козацка громада

разъ-ио• разъ хвилювалася: вона не любила Полякбвъ, боялася

ихъ, хочь и Москалђ здавалвся 'Ьй осоружными. Все лихо ски-

дали на Хмельницкого: вонь голова на Украин'Ь, вбнъ керма-

ничь, вбнъ и виноватый; его кляли. Тетера листувавъ до во-

роля, що вбнъ зъ усеи силы шильнувавъ пригорнути вбйско

до гетьмана, погодити ихъ; але выйшла съ того марна праця.

Що д%яти съ такимъ упертыиъ народомъ, Воли вже

вбнъ такои вда", що абы хто стративъ вго прихильнбсть, той

вже не швидко придбав писавъ Тетера до короля.

Багато де-якихъ козакбвъ, нехтуючи гетьмана, покинули

вбйскову службу —и вдалися до господарства. Громадска жва-

вбсть холоднЬла; починали люде жити якъ травилося, пабы

день до вечера“. чувъ, що до него загальна зне-

вага що дня ибдростав: вбнъ лютувавъ на козакбвъ, на на-

рбдъ, на 1флу Украину. Св%домый своеи недотеаности

сегодня збирався зречися гетьманьского уряду, а завтра сио-

стерТши, що сего только й бажають коааки, обома руками

тримався за гетьманьску булаву и похвалявся, коли вже —

то пристати до орды и зъ би заиомогою сииняти неслухняне

возацтво.