— 184 —

свал%въ въ Украины; вбддай мен± Украину, а саиъ покорися

королю; 60 се вбтчина короля, а не царева.В

Переказуючи сю воеводамъ Чаадаеву и Пескову,

Сопо додавъ, що такъ говорити приневолили ЛЬеени-

Носачь и коли бь не вони, то вбнъ инакше бь

говоривъ и робивъ. Съ вбдъ Переяслава пороз-

сылавъ вбдд%лы бунтувати проти Москвы и схиляти Л%вобе-

режц±въ до него. Н%чого въ сего не выйшло и въ Песчаному

полонили уманьского полковника Ивана Лизогуба. НЬчого не

вдвявши, и хань рушили съ подъ Переяслава. Московскй

воеводы доносили цареви, що за увесь той чаоъ зъ Сомка не

було имъ користи, що вбнъ вриятелювавъ зъ ворогами, та гу-

лявъ и пивъ. Полоненого Лизогуба вбддали абдъ доглядъ бра-

това его, переяславскоиу мьщанинови. Воеводы нарвкали, що

ООМЕ0 нвкого зъ Москальвъ не допускавъ до Лизогуба, що бь

вонь нВчого имъ не розаов±въ. А Сомко опосля доводивъ, що

Лизогубъ згодився дристати подъ царя. съ ханомъ

рушали до Н%жина; возацкй вбд$ли съ Татарами, розсыша-

лись во Лђвобережу и доходили ажь за Стародубъ, набВгали

тамъ на московскй краины. Повештавшись по Л'Ьво6ережу до

Богоявленьскихъ святъ, съ ханомъ повернули за

Частина козакбвъ съ Цыцурою лишилася була въ ИрклВев%,

та 6'Ь выгнавъ Цыцуру полонивъ, а Иркл%ввъ

сваливъ. Цыцуру и другого бранця Мартина Курощупа попро-

вадили въ Москву.

СподВвалися, що иридбавши соб± польского вбй-

ска, зновъ ирийде на л±вый берђгъ. Сомковй вороги зъ усев

силы пильнували нашкодити Сомкови. Московска воеводы, що

перебували на були проти него, 60 вбнъ не братався

зъ ними и загалоиъ недолюблювавъ МоскалВвъ. Козаки, якй

ворогували зъ нимъ, пбддобрюючись до Москвы, казали: „Я-

кииъ (Сомко) зам%рявться гетьманувати, хоче звести полковни-

кбвъ, якй неслухнянй до него. Особливо не мила ему Золота-

ренко, Бруховещйй та Коли вбнъ буде гетьманомъ,

то на самъ передъ повбивав ихъ и верховодитиие надъ Укра-

иною такъ, якъ захоче того Юраско. Коли жь Васюта зацВл±в,

то станеться те, що було у Выговского съ Пушкаренкомъ.

Велике лихо и ирозоръ коить намъ старшина; тяжко наиъ

вбдъ неи. Коди жь нашь брать попаде на старшину, то на-