ћатвся. Татарска мурзы запевнялн, що державець

свято берегтиме козацвихъ правь н вбльностей. Коли жь Укра-

инцВ не пристануть до Туркбвъ, то для Украины погано буде.

Воно й справдЬ: 60 тысяч%въ орды, що вешта.иася ио УкраинВ

було гбршь ворогбвъ; до того жь невдача Хмельницкого бу-

дила у возакбвъ думку, пристати ибдъ православного царя.

Запорожц± трииалися Бруховецкого и лютували на Хмель-

ницкого. Коли шравду каже Величко, то вони иисали до

таке: „Кровь, що ты проливъ — то Авелева кровь

— вона го-

лосить до Бога и вросвть ибмсты. Мдай, що орда, нь По-

ляки не вбдвернуть в0дъ тебе 6'Ьды. Мы маеио добрый сиосббъ,

забрати тебе посередь твого Чигирину и выкинути теть, немовь

ту негбдну тявку зъ верш'Ь. Не доводь насъ 66льшь до r•ptxa;

выбирайся съ Чигирину и т%кай соб%, куды тяиишь; только не

забирай вбйсковыхъ клейнотбвъ; а то зъ ними ты н•Ьде вбдъ

насъ не втечещь. Коли жь ты заздалегбдь не выбере:пся съ

Чигирину, то мы прийдемо и розквдаемо стЬны твого будынку

и самого тебе не збставимо живымъ; ворогъ ты н розоритель

нашои вотчины.“

Такимъ похвалкаиъ сиочувало и городове правобережне

козацтво. що дня спо$вався, що або Зааорозц•ь напа-

дуть, або прокинеться ворохобня иомВжь его власнымъ вой

скомъ. Скрбзь ему привиджувалася зрада. Л±топвсь пов%дае, що

куды бь вонь не йшовъ, усе озирався, чи не хоче хто его зла-

пати и выдати Заиорозцямъ. Мабуть власне его сум.тЬне до-

чало гризти вго за его несталбсть; може свћдомбсть власнои

недотеиности не давала вму спокою: вонь тямивъ, що зъ вго

роботы выходила сама только шкода Украшњ: Татаре руйну-

вали; зневажали церквы; народови що дня ставало горше ;

поигЬжь полковниками не було згоды, росла колотнеча. А вонь,

яко коаакъ, выхованый зъ малку на иредкбвскихъ пере-

казахъ зашов%тного прямованя до самостбйности Украины ,

тОлько й жадавъ, только й побивався, що бь Украина була

самостбйною. Вбнъ хочь и влещувавъ 11олякаиъ, але не лю-

бивъ ихъ.

Поляки вже не крылися, що вони ошукалп Украину, що

06'Ьцянки ихъ не щира, що ввра Украин:фвъ не збудеться на-

руги, украиньско- рускими землями орудуватимуть Поляки,

а нарбдъ не добеться того, що бь шанували