ћатвся. Татарска мурзы запевнялн, що державець
свято берегтиме козацвихъ правь н вбльностей. Коли жь Укра-
инцВ не пристануть до Туркбвъ, то для Украины погано буде.
Воно й справдЬ: 60 тысяч%въ орды, що вешта.иася ио УкраинВ
було гбршь ворогбвъ; до того жь невдача Хмельницкого бу-
дила у возакбвъ думку, пристати ибдъ православного царя.
Запорожц± трииалися Бруховецкого и лютували на Хмель-
ницкого. Коли шравду каже Величко, то вони иисали до
таке: „Кровь, що ты проливъ — то Авелева кровь
— вона го-
лосить до Бога и вросвть ибмсты. Мдай, що орда, нь По-
ляки не вбдвернуть в0дъ тебе 6'Ьды. Мы маеио добрый сиосббъ,
забрати тебе посередь твого Чигирину и выкинути теть, немовь
ту негбдну тявку зъ верш'Ь. Не доводь насъ 66льшь до r•ptxa;
выбирайся съ Чигирину и т%кай соб%, куды тяиишь; только не
забирай вбйсковыхъ клейнотбвъ; а то зъ ними ты н•Ьде вбдъ
насъ не втечещь. Коли жь ты заздалегбдь не выбере:пся съ
Чигирину, то мы прийдемо и розквдаемо стЬны твого будынку
и самого тебе не збставимо живымъ; ворогъ ты н розоритель
нашои вотчины.“
Такимъ похвалкаиъ сиочувало и городове правобережне
козацтво. що дня спо$вався, що або Зааорозц•ь напа-
дуть, або прокинеться ворохобня иомВжь его власнымъ вой
скомъ. Скрбзь ему привиджувалася зрада. Л±топвсь пов%дае, що
куды бь вонь не йшовъ, усе озирався, чи не хоче хто его зла-
пати и выдати Заиорозцямъ. Мабуть власне его сум.тЬне до-
чало гризти вго за его несталбсть; може свћдомбсть власнои
недотеиности не давала вму спокою: вонь тямивъ, що зъ вго
роботы выходила сама только шкода Украшњ: Татаре руйну-
вали; зневажали церквы; народови що дня ставало горше ;
поигЬжь полковниками не було згоды, росла колотнеча. А вонь,
яко коаакъ, выхованый зъ малку на иредкбвскихъ пере-
казахъ зашов%тного прямованя до самостбйности Украины ,
тОлько й жадавъ, только й побивався, що бь Украина була
самостбйною. Вбнъ хочь и влещувавъ 11олякаиъ, але не лю-
бивъ ихъ.
Поляки вже не крылися, що вони ошукалп Украину, що
06'Ьцянки ихъ не щира, що ввра Украин:фвъ не збудеться на-
руги, украиньско- рускими землями орудуватимуть Поляки,
а нарбдъ не добеться того, що бь шанували