— 180 —

остереги уе±хъ возакбвъ, то бь ве в±рили зрадливыкъ вле-

сливыиъ листамъ. Не приймайте ихъ братя ! и не йдьтъ у сльдъ

Выговского; зъеднайтеся зъ нами однодушно, що бь не ра$ли

бусурмане и Ляхв. Коли жь вы, ради клятого шляхоцтва не

постоите за себе, то запропастите свои душь: сама в%даете,

що ваиъ, черни, вевотр%бве отсе шляхоцтво ; добре тяните, що

Ляхи не для запомоги, а за для погибели вашои приходять

до васъ; а Татаре пильнують до останку звести

Запорожцев не любили городовикбвъ. Поспбльство не любнло

козакбвъ, заздрячи, що вони користуються такими вольностями,

якихъ нема постбльству. До Запорожц%въ у постбльства ще

трииалося таке-сяке сточуте, 60 де-хто зъ С%човикбвъ, хочь

и нещиро часомъ правивъ, що на Украин'Ь усв иовинна бути

рбвнымв. На Заворожу добували соб'Ь иристановища та съ ио-

столитыхъ, якй вважали себе за козакбвъ. Лукавый Брухо-

загадавшись добути собЬ гетьманьску булаву и розжи-

тися, вои%тивъ, що до сего можна д5йти двома стежками :

разъ треба потакати черни и голоть троти значныкъ в дукбвъ

и тымъ народну громаду врихилити до себе; въ друге треба

вбддобрюватись до московского уряду н надаватв вму обћця-

нокъ 66льшь, Н'Ьжь надають Соико и Золотаренко. У Москвы

була заио"тна думка, закреиитц абдъ свою кормигу Украину

и прирбвняти в'ь въ правахъ зъ старыми своими краинами:

тынъ-•то хто зъ Украинкфвъ 66льше брався поиагати отсииъ

заиьраиъ, того Москва ббльше лащила и голубила. Сею стеж-

кою выиявся и Ще явь бувъ вротовопомъ, вонь сво-

ими листами выявлявъ бажане на знввеченн козацкихъ вбль•

ностей и свасованв козацкого устрою. Москва тод± ще не вод-

важувалася на ее; 60 то$ ще вона не мала сироможности до

того. Але вона голубила Украинцђвъ, що думали еи думкою

и пильнувала, що бь таквхъ людей було 66льшь. И отъ вро-

тоибиъ Максииъ — ставь euH0k0110Mb-a3iMiHicTpaTopoMb, за одну

ступ'Ьнь до вбнъ ставь у московского уряду са-

мою иевною особою. порахувавъ, що й собђ треба

йти тою стежкою и триматися и писавъ до него, ма-

буть сиодјваючись, що листь его перехоилять и читатииуть

Москал'Ь. „Яке лихо нашбй безталаннбй Украинь. Не водимо

мы оборонити ев вбдъ ворога, а только за гетьманованемъ

женемося. Паны городовй заходяться, що бь првдбати насту-