— 194 —

Моска.%•, було ииъ втПати: кинулиея вони въ Р'Ьчку

и погибли. Хто стравився роздягтиея и иереилысти Дн±про,

та голыми пбшли ио домбвкамъ. користуючись

съ того, що вго застуиав вбдъ ворога Л'Ьсъ, переправився за

Дн±про.

Дня 18. ливня у московскому Ta60ph 366ралися радитися.

Соико в Силичь, гадаючи, що нЬжиньскими Полчанами

доволв такихъ, що не долюблюють Васюту, стояли за те, що бь

теперь скликати раду и выбрати на гетьиана, а безъ того не

можна рушати на той 66къ ДнТара. Сомко ще до того выря-

дивъ за Дн'Ьиро Лизогуба, назначивъ вго кан'Ьвскииъ полковни-

комь и вазавъ вму розиовсюдити во правобережу листы под-

мовляюча правобережныхъ полковнивбвъ, приставати вбдъ царя.

СОИЕО вапевнявъ, що полки и чер-

васвТ варазъ пристануть до царя, треба только, що бь вони

вВдали, що на л%вобережнбй Украин•Ь есть выбраный козаками

и аатвердженый вбдъ царя гетьманъ. Сомко сподввався, що

отсимъ робомъ вбнъ усовьстить швидше скликати раду. Марна

були его свод±ваня; проти Сомка гукавъ за нимъ

Золотаренко; дбйшло до сварки; особливо Сомко и

вельми доигЬкади одень одному. Ромодановскт затявся, що не

дасть теперь скликати рады и выбирати на гетьмана, зъ сею

справою треба чекати, доки можна буде скликати на раду

усвхъ возакбвъ и чернь и дови не врийде вбдъ царя тризна-

ченый заступникъ.

Сомко, що бь пригорнути на свою руку козавбвъ, почавъ

оправляти имъ бенкеты, радвючи, що побили Правобережц±въ.

А тыичасоиъ Золотаренко и баламутили проти Соива

Ромодановского и радили лишити его: „Нехай вонь собВ бен-

кетув, говорили вони, а наиъ треба не гаючись рушати на той

66въ ДнВира.Д Вони гадали, що скончать вбйну и безъ Сомка;

его вага передъ царемъ на пропаща.

послухався и рушивъ, не важучи вро те Сомкови нВ слова ;

вбнъ ненаввдьвъ Сомка. Соико дов%давшись про рухъ, швидше

знявся и ео6В, що бь наздбгнати Ромодановского, та одначе

не встигъ.

задержавшись въ селВ Богушбвц%, выря-

ддвъ зъ стольникомъ Приклоньсвииъ частвну вбйсва за ДН'Ь-

про. добувъ Черкасы безъ бою и зъ вбдсьля во.