— 189 —

затвердженымв умоваии и прежвыхъ соймбвъ.в

Въ ту саму вору прибули до сойму и заступники шляхты и жа-

лгЬлися, що гетьманъ своииъ варобивъ панаиъ

лиха: вого не допускаютВ володьти свонмъ добромъ, а вого

выганяють зъ батькбвщины. Король, на п6дстав•Ь соймовои шри•

рады, вбдиов±давъ заступникамъ украивьско. польскихъ панбвъ,

що нашише до Хмельницкого, що бы аозахоплюванй добра були

поверненй. Тодв жь було прираджено, що ych привиле% коза-

камъ на шляхоцкй маетности, хочь бы вони й були затвер-

джена прежними соймами, скасовуються и всеЬ такй маетности

повбдбирати вддъ козакбвъ и вовертати ихъ до прежнихъ Bnaz

стител'Ьвъ. Нова прирада особливо налягала на свасоване тои

торЬшнёи по розуму котрои урядъ не

повиненъ бувъ рееструвати козакбвъ ран±йше того, доки цер-

ковнй маетности не будуть повертанй православнымъ; только

за три в5сля сего вовертаня гетьмавъ повиненъ бувъ

ревструвати козакбвъ. Сей иунктъ умовы скасовано черезъ те,

що вбнъ не бувъ записаный въ городскихъ варшавскихъ кни-

гахъ. Реестрованя козакбвъ Поляки вельми жадали, 60 воно

ставило межу невыразныхъ вбдносвнъ помВжь козакбвъ и во.

сабльства; воно бь сиинило виисуванв восполвтыхъ въ возакв,

а гетьману и вго старшин•Ь загородило бь стежку встуиатися

въ такт краевй еаравы, якй иереходять за межу козацкого

порядкованя. Одначе жь козавамъ дорого було ревструватися

только тод%, коли будуть задовольненй потребы вра-

вославного народу. Поляки, домагаючись реестрованя возакбвъ,

и не вертаючи православнымъ ихъ церковь •и церковныхъ ма-

втностей, тыиъ самыиъ свьдчили, що зводять возавбвъ и силу-

ються, що бь у козакбвъ було менше васоббвъ боронити пра-

Видима Р'Ьчь, що съ такими обставинами не могло

бути ибцнои згоды козавбвъ съ Польщею. Поляка вельми скоро

почали выдавати свою езуитску и вго

полковники те жь не стояли твердо: вони готова були все

пристати до Московщины, коли бь вона згодилася вволити ихъ

волю, але зъ московского боку мало с“тнлося козаваиъ на-

Москва неирихильна була вволити те, чого жадади во-

заки: вона, прямуючи до своди споконв±чнои меты, пбдгортати

подъ себе и усв рускй земл5 не згодилась бы

н'ь кого другого вызнати за гетьиана инавше, явь на