— 191 —

Сомкови вощастило вбдбитися вбдъ вередного вбдд±лу

Правобереж$въ. На останку мая вонь златавъ 30 татаревихъ

роз“дчикбвъ и выправивъ ихъ въ Москву до царя съ та-

кимъ листоиъ: „Сииревно благаю, поважи превелику диву

свою до мене, твого в»ного слуги и не попусти мене въ на-

ругу моимъ ворогамъ; вони своими влесливыми листами до

тебе обносять мене зрадникомъ. Вони й перше сид±ли по дво-

ишь домбвкаиъ, сидять й теперь, помочи менгЬ проти неприя-

теля не дають и давати не хочуть; а мою врацю бачить Богъ :

не одну, не двеЬ годины бився я и мой самый лишень верея-

иолкъ противь твоихъ ворогбвъ. Не тятю за що

зъ Васютою обносять мене зраднйкоиъ; я передъ ва-

шимъ величествомъ плакатимуся, доки не доведу своди невин-

ности, доки не здбймешь зъ иене свого ворогованя и недасви

и доки не вришлешь до мене такого свого листу, що бь во-

жному моему ворогови соромно було. Въ десятый разъ благаю,

що бь втискоиъ вгамувався и не баламутивъ и та

люде, якихъ вбнъ побаламутивъ, нехай стямляться и въ куть

36 мною вврно служать вашому царскому величеству. Бла-

гавио ще вырядити до насъ боярина на выборы гетьиана. Не-

хай ся справа вбдбудеться по старосвВтскимъ нашвмъ звыча-

яиъ, зъ волгЬ вбйсва задорозкого, а еписковъ нехай въ се Д'Ьло

нё втручаеться.“ Разоиъ нар±вавъ Сомко и на Ромодановского,

що вонь на него ворогув, а зъ та Васютою явно

ириятелюе. Сомко доводивъ, що на иерекбръ

козацвимъ правамъ и вольностямъ вымагавъ вбдъ ЗВНКОВСЕОГО

волку 300 козакбвъ, вбдводы и 50 чолов±къ погонич•ьвъ. —

„Нашимъ воруйнованыиъ и знищенымъ людямъ вбдъ такого

вбдбутку безъ войны, вбйна.Д Сомво вросивъ навааати Ромо-

дановскому, що бь вонь не втручувався въ козацка права

и вольности; не баламутивъ н Васюту, не 'Ьздивъ на

раду пбдчасъ выбору гетьмана, а знавъ свою вбйсвову справу:

обороняти край вбдъ ворогбвъ. НарештЬ СОМЕ0 просивъ вер-

нути ему грош±, що выдавь вбнъ въ власнои вишенв воевод•Ь

Чаадаеву на платню ратникамъ. Про са грош'Ь Сомво вже

кбльва разбвъ нагадувавъ. вне дай Боже, писавъ вонь, моеи

смерти, то ньвому буде й нагадати иро тй грошь•, будо у мене