— 201 —

инцемъ, вонь забувъ, що выйшовъ съ переяславскихъ мвщанъ.

Окрбмъ вдаснои наживы и самолюбныхъ потребъ у Тетеры не

було иншои меты и иншихъ идей. Оаинитися въ головахъ

украиньского народу ему треба було тблько на те, що бь на-

грабувати зъ сего народу у власну кишеню, та тодеЬ й кинути

сей нарбдъ на вЈки. Ставши гетьманомъ, вонь вырядивъ Гуля-

ницкого посломъ до Варшавы благати короля, прийти зъ вой-

скомъ, що бь пбдгорнути ибдъ Польщу ."вобережну Украину.

Мусивъ Тетера, якъ и вросити, що бь була выконана

умова про• православну про вбдбиране вбдъ

загарбаныхъ церковныхъ и монастырскихъ маетностей. Самому

Тетер•Ь ся справа була байдуже; але инакще не можна було

ему $яти, 60 инакше не вдержавъ бы вонь гетьманьскои бу-

лавы. Згодя вонь вбдр%кся вбдъ травославнои вђры, за котру

теперь мусивъ заступатися.

Отакъ-то — можна мовити —

чудно збйшлися обставины,

що посля Богдана Хмельницкого знагалися на гетьианьску

булаву, кревняки старого Богдана: Сомко доводився шурякомъ

Богдановымъ, вбнъ бувъ братомъ иершои его жђнки; Золота-

— те жь шурякъ, яко брать третёи его ж•Ьнки, Тетера

ренко

его зять; четвертый, що змагався потбмъ на булаву, не бувъ

нВ кревнякомъ, H'b своякомъ, а бувъ колись у Богдана слугою,—

и отсей -то слуга, Ивань перембгъ усћхъ на

леЬво6ережн6й Ykpamit.

ху.

•Ставши гетьманомъ, Тетера ибславъ на .тЬвобережну

Украину усойщуючи Л%вобереж$въ иристати до

— и похвалявся, що небавомъ прийдуть король

него

и хань а зъ ними велика сила вбйска. Не великого

добра вридбали тй Въ Переяслав•Ь, де вбдъ давна

знали Тетеру, знайшлиея де-неякй ирияте.% ему. Сомко нави-

савъ до полковникбвъ, що бь лапали Тетериныхъ агентбвъ,

шерехоилювали листы его и присылали до него Сомка. -А тымъ

часомъ вонь писавъ и до Тетеры и подававъ над%ю прилучити

лВво6ережну Украину до Польщд абы только вбнъ бувъ пе-

внымъ, що король, нь РВчь-Посцолита не помщатимуться