Угорсьвий ВОРОХЬ МА2ВIЙ НОРВШ

57

Одначе часто навявували со банди до oei6

i вв.сних Child, Grundtvig i Nigra викавади на богато

прикладах, що основою ведикој• части банд послужили

i що ведике число герођв, в якими вони граи

молись родю в минувшости.

Так отже не иожна i тут ешускати в ока

-Лицарська (бадяди i ропнци), як BiTiHa euiqH0i, а до

цевноТ i ii спадкоекниця, не морда ц1дкои ровиращатись

.з лицарською обстановою, з ii

предметом будо сане жите лицарства i то жите його найкра-

щого Ствак брав в нього припади i не сходив

„в верстви та не вайпв ся якою будь незначною особою.

баляди прибрали уже иньший характер. Дух

ного лицарства став для народу так, яв i бЈдь-

MicTb iIeR i иньших TepoiB. пе-

рЈв i вивначнпх колись oci6 ванази тепер nepe0Hazi,

-8 сучасниии i в сучасниц характерои2). Се оеобдиво

видно на бадядах тих aki ванадто далеко буди BiXIa-

центра, в якого розходила ся дицарська noeaiH, або пе-

почали ватрачувати ся.

Се видимо у Славян, де u:xapiB i коро-

niB заняли особи 3BepxHix верств, а пани.

Лише в диких бадндах виступають neBHi особи: Iiz

ними на ueprniu тсцн иожна поставити c]0BiHcbki банди про

:королн

ix, не можемо одначе вабувати, що баляда не

„буда витворои славянським, що вона прийшда до нас з За-

ходу i принесла ai собою не лишень сапу форму, аде таков

i 3NicT. Бадядовј иотиви вандрувади так само як i казни та

лехенди народу до народу, оя або меньше

до обставим i обставии часу.

1) Пор. и. и. Г. Wolf, Schwedische Volksliedcr der Vorzeit.

Leipzig 1857, с. XVI i д. Совоно вич, Кь вопросу о вападнеиъ

на эпосъ. Варшавс. Унив. Изв. 1897, II, с. 2 i д.

•Const. Nigra, Canti popolari del Piemonte. Torino 1888, с. XXXIV

i д. i pass. Goedeke, Geschichte der deutschen Dichtung. АиП.

.стр. 74 i д.

2) М. Драгоианов, BilTYk 110BBii в руських народ-

kBix lliCHi про Королевича. М. Др. иро укр. иар. сие-

.весјсть i письменство. Т. 1, 1899 стр. 67 i д.