УГОРСЬКВЙ король МАТВТЙ КОРВТН

Гарненьку молод

Що була в роду вгорського.

67

Одначе вже на cazik початку трафляв його нещасте: пи-

шуть йому, аби сейчас вбирав ся i ixaB над Дунай на yropcbEi

воювати. зажурив ся тин,

Бо доспть пало при спав,

За коротенько, ночий три,

але прикликав зараз свою ziHkY, оповјв М, що иусить

i просив й, аби сидТда дома та стерегла ся TypkiB (de

Turki te пе vjamejo), потји проти TypkiB. Коли вже

шатра буди роздоженј, пташка, що 06neTiB

З рави шатро i заговорив до здивованого короля,

його про велике нещасте, Турки вабради ziHkY. Матвјй не

xoTiB спершу i гадав, що пташок дурить. Аде коли пта-

шок вапевнив, що се правда i що за се дав свою голову,

На свого ciB король коня

Як пташка на галувочку :

Скоренько BiH lIOIiB жене

ще, як хиарочка,

До свого каиев-города

До свого доиу 6iJ101'0.

Напротив нього вийшда челядь i почала плакати та нарр

кати. Король ii•,

„Не 6ii ся челядко воя!

На TpeTiii день, ось кажу ваи

Цареву в хату приведу“.

I тут наступае Јсце, на яке хочу ввернути бЈльшу увагу:

Ро turSk' 0ble6e se vsiga,

0gerne halo do pet5,

PripaSe svetlo shblico,

Na sabli v6zo rude60.

Pod halo skrie Smaren krii,

Se n6s' Ко gr6m in blisk in piS.

в глубоку

дабавлади и Турки липою.

В турецький убиравсь CTPii,

Обгортувсь до сапих пят,

Блискучу шаблю припвна

Ще й в биндою червовою.

же ховав хрест

Огнистого бере коня

Й с:дав верхи на нього

в двору ви\жджа.

до одного zicrxz,

Miz ними буп i його ziHk*