74

ЗЕНОН Кузия

полуднево-славянського nTepiny, беручи на

увагу племени i нови.

З балядою про схопденв неприсутного i про

ii виевободженв вяже ся ряд сербсько-хорватських niceHb

про Марка Кралевича i MiHY kocTypaHiHa, знаних таков ва-

гадьно i Hiz Болгарами.

Найстарший вид то: cep60bk0•xopBarcbk0i маеио в

де передруковано рукопись з XVIII в. 1) ; за тин про-

иовляе не лише час, коли ii валисано аде i саи BIieTb.

До Марка Крадевича доходять три на раз. Король

угорський просить на свата, Янко воевода на хрестини, а цар

турецький на против Apa6iB. За радою матери дробив

Марко наперед двои першин прислугу, а дошерва n0TiM пЈшов

на По трьох роках сж до ныто слух (глас ми су

допануди), що MiHa kocTypaHiH попалив його двори i забрав

його маттр i дюбку до HeB0Ji. Се його так вворушило, що по-

бд7д на дици i ввернув на себе увагу султана. Султан не Hip

врозуЈти нещаста i XOTiB Марка задержати при c06i, одначе

сей не вЈд свото i пустив ся ziHkY. По-

перед усього вибрав ся на сьвяту гору, аби перебрати ся в мо-

настири :

„Оп ti mi se 0bu6i precrnijem kaludjerom — kraljevid:u Marko,

Pod mantiju pripasa tu Markovu britku sab1jug

а „Рак mi tamo odjezdi и tu madjarsku zemljicu,

U tu madiarsku zem1jicu па dvorove vojvodine“

i заходить до на приймае його за дозволи

свого нового мужа i гостить його червонии вином; серед роз-

мови ni3Hae на HiM Марковий кожух i скороходного коня

i вдивована питаеть ся, BiH прийшов до того. Марко хоче

тепер спробувати BipHicTb CBoei i тому видуиану

що Марко помер в монастири i подишив йому кожух

i коня. Сукна витискае сльозп на очах : се роз-

лючуе Мјну, —

BiH бе ii в дице. уже не Mi1' довше Марко

укривати ся. Вийиив з MaHTii шабдю i MiHi голову.

110TiM вернув в до дому.

Сей основний 3MiCT перейшов

в чиеленних

BapiaHTax i прийиив богато нового,

одначе в ocH0Bi не

1) В. Бо гиш ик, ор. cit. стр. 20—24, N. 7. З того самого руко-

„Hrvatske nar. pjesme"

пису надруковано ii в TOMi

ор. cit. стр. 206—210, N. 47.