82

ЗЕНОН КУЗЕЛЯ

одначе не иожеио наводити, щоб не за далеко

теми. Yci Ti мотиви хоч в у*рупованю i в иньших рач-

ках бачиио також i в полуднево-едавянських. uicBax про пово-

рот мужа • на весЈлв

В у Никодича1) йде муж на варав на дру-

гий день по весјлю, наказ царя i каже че-

кати девять niT та не виходити замуж. На koc0BiI поди снить ся

йому, що Анджедј•я виходпть ва иньшого, тому просить у царя

вђшустки i вертае до дому, де застае плач i смуток. Марко

иросить ииловтинТ i прийиае запросини, аби до хати

i напити ся вина. При тЈи дае себе

1ще бЈдьше збдижу€ть ся иньший варјянт, наведений в

Краеича2). Муж на девять лЈт служити Муратови i кахе

чекан. По девятых роках перебираеть ся в болгарську

i запускае бороду та приходить до дому. Мати ni3Hae його коня

i питаеть и, його мае, на що BiH

1icTaB ее в по Марку, як той умирав. Се настроюе добре

нового жениха Пилипа Сердана: приходить до епјль-

ного пированя, а рано HaBiTb до дарушйв. Марко свою

шабдю, убивав нею Пилипа i вертае в CB0i права. Тут бачиио,

як найјпше, як бдизько стоять оба типи себе i який

внлив мали на себе. BapiHHT назвати б ножна HaBiTb

иереходовою ще бјльше черт викавуе ва-

piaHT про „Тодора Садаканина“, де пено також иотив про не-

BiPHY ziHkY 3), а й варјянти м. н. i болгарськј, BBH3aHi

мотивом про ворота i 4).

1) Jl. Николић, Марко крад. у 8 нар. и. N.

ор. cit. стр. 636).

2) Влад. Красић, Српске нар. пјесме старијег и новијет времена.

К. 1. Панчево 1880, N. 5.

3) Vi е пас стр. 126 7, у Халан ского, ор. cit. стр. 639. Ров-

6ip вньших ibid. стр. 636 — 642. Су и цо в, ор. cit. с. 10—13.

Созонов и ч, ор. cit. Варш. ун. изв 1898, 1, стр. 25—37. Сюди нале-

жить i 3i В ука „Ропство Јаиковвћа Стојана“.

Лишаю на 601Li питанв, о ся мотиви нах.

i твоучости на uicHHx про Miuy. дуже

богато i вони иро те, що ввавпани буди в се.

i в початках нового дуже i що богато стадо

скоро с[йльною Тут агадаю про дуже бливьку пара-

ле.тю з на яку ввернув увагу проф. Халанский (К. Sim-

rock, Heldenbuch 1П, с. 513- 5 i д. i А. Henrici, Das deutsche

Heldenbuch (в kL1cschner-a Nationallitera[ur с. 53—55). Вольф-